«Співання псалмів прикрашає душі, закликає ангелів на поміч, відганяє демонів, розсіює темряву, вселяє святість. Для грішної людини - це зміцнення розуму: воно загладжує гріхи; подібне до милостинь святим. Воно зміцнює віру, надію, любов… Бога являє, похоті тілесні гасить i гнів угамовує… будь-який гріх відганяє… людину просвічує, розум відкриває, усяке зло вбиває… Хто носить у пам’яті й любить псалми, той… не відпаде ніколи i ні в чому, i не буде марним благання його, але й наостанок перед Богом зрадіє»

/блаж. Августин, 354–430/.

«Псалми просвічують, насичують, втішають i зміцнюють душі вірних; проганяють невидимих ворогів, зцілюють пристрасті душевні, навчають любити Бога й виконувати Його заповіді, молитися за всіх i постійно підноситися до Бога; i — насолода від них, користь їх для душі благочестивої безмежна»

/св. прав. Іоан Кронштадтський, 1829–1908/.

«Псалтир — це найкраще керівництво до молитви, i в молитві та прославленні Бога підносить дух наш до найвищого ступеня. Тому цю книгу безперестанно вживають у церковному богослужінні. Псалтир — це настільна книга всіх побожних християн. Вони щодня прочитують по одній або й більше кафізм»

/митрополит Михаїл (Хороший), 1885–1977/.

Читання Псалтиря — це могутня молитва за зцілення хворих, у тяжких обставинах життя, у випробуванні. Для цього треба придбати Псалтир, розподілений на 20 кафізм (частин) з тропарями й молитвами між ними — саме таким Псалтирем з давніх-давен молилися святі.

Псалтир розраджує у скорботі, незбагненно заспокоює душу, коли ми збурені та стурбовані. Псалтирем моляться за Батьківщину, за спасіння свого народу, своєї родини, окремої людини чи всіх людей, зважаючи на те, яку потребу ми відчуваємо першочерговою.

Над померлим з найдавніших часів Церква встановила читати Псалтир з початку до кінця, змінюючи один одного, i день i ніч, поки тіло небіжчика не віддадуть землі; але й потім не слід кидати читання Псалтиря за спокій душі новопреставленого, особливо у 3-й, 9-й та 40-й день. Псалтир допомагає душі спочилого, а також нам самим, знайти спокій, розраду i силу. «Не без причини i не без мети Церква з давнього часу встановила читання над померлим Псалтиря, а не якоїсь іншої книги Святого Писання. Псалтир… дає багато втіхи для наших скорботних сердець. Ця книга така, що кожен, хто молиться i читає її, може промовляти слова її, як свої власні»

/священик Василь Климюк/.

За спокій душ спочилих читають окремо 118 псалом (17-ту кафізму, яку названо поминальною). Велику силу має така молитва, особливо, коли ми додаємо після кожного вірша: «Пом’яни, Господи, душу спочилого раба Твого (раби Твоєї,
рабів Твоїх) (ім’я)», з поклоном.