Скільки в житті ситуацій, обставин, коли наших сил рішуче недостатньо для того, щоб забезпечити бажаний результат! Або коли взагалі зрозуміло: що б ми не робили, все буде без толку або навіть обернеться на шкоду. Жінка скаржиться на чоловіка: п'є, грошей немає, б'є, розлучитися вона з ним не може - діти загальні, та й любить його. У іншої чоловік невіруючий, кожна розмова про Бога призводить до сварки, мало того - закінчується скандалом, богохульством . А у цього чоловіка дружина тяжко хвора, скільки ще проживе, лише Господь знає, і на руках діти малі. Хто тут, крім Бога, допоможе, хто все це перетворить, змінить? Як тут не зрозуміти - «без Мене не можете робити нічого» (Ін.15,5)?

Стоїть людина, котра розповіла священику щось подібне, і дивиться на нього, очікує відповіді, поради. Якої - сам не знає. Але чекає: якщо батюшка не відповість, то куди ще податися?

 І чує:

 - Ти молись!

 І думає: «Та що ж це таке! Що за відмовки такі?» Що йому, сказати мені більше нічого?

 Є, звичайно. Порадься з лікарями (юристами, психологами, знаючими людьми і далі за списком), звернися до власного життєвого досвіду, до здорового глузду, зваж усі «за» і « проти». Покайся, в чому совість викриває, виправ своє життя, якщо вона не дуже справна.

 Але при всьому цьому і над усім цим - молися!

 Молися, бо нічого рівним рахунком без Господнього «втручання» зробити як слід не зможеш.

 Молися, бо це найприродніший шлях до того, щоб знайти те, що тобі дійсно необхідно. Пам'ятай тільки, що іноді це те, чого ти так хочеш, іноді - щось діаметрально протилежне, а іноді - взагалі щось, жодним чином з уявленнями і бажаннями твоїми не пов'язане. Але - необхідне.

 Тільки й стався до молитви відповідно. Не як до повинності, не як до формальності, не як до «бабусиного рецепта»: «Спробую, гірше не буде, а раптом допоможе!». Молитва - найважливіша і найпотрібніша справа. Вона - найдієвіший засіб. І тому молись всерйоз, по-справжньому.

Як? Перш за все з вірою: в те, що чує Господь, в те, що Господь любить, в те, що нікого і ніколи не залишить Він і не забуде. З увагою: якщо ти просиш про щось, то проси так, щоб бути присутнім у проханні своїм цілком, розумом розуміючи, а серцем переживаючи те, що вимовляють твої вуста. З ретельністю і терпінням: не раз, не два, а багато разів, скільки потрібно буде. Зі смиренням: недостойний я милості від Господа, як мені вимагати її! З надією: недостойний, так, але на милість Його все ж надіюсь. І з довірою: як влаштує Він, як вирішить, так і бути тому, і слава і подяка Йому за все!

Така молитва не залишиться без плоду. Саме перебування в ній у багато крат цінніше просимого, тому що ставить душу в правильне положення по відношенню до Господа. І оживає в цій молитві душа, і воскресає, і відкривається їй приховане колись.