- Батюшка, чому Господь створив одних людей такими некрасивими, а інших наділив привабливою зовнішністю?

   - Краса може бути сходами до Неба, так як райське життя - це невимовна краса. Але оскільки ми не вміємо правильно користуватися Божими подарунками, Господь дозовано і премудро розподіляє їх серед людського роду. Богу завгодно, щоб світ був строкатим і різноманітним, як великий букет, що складається з різних квітів, польових і оранжерейних. У кожної людини є свій талант, свої особливості. Красу можна розглядати як один із них. Один письменник так і каже: краса - це талант. Людина, яка не відрізняється модельною зовнішністю, напевно у вигляді «компенсації» отримала від Бога незмірно більш цінні якості, тому не треба ні сумувати, ні заздрити. Варто пошукати в собі те, чим Господь обдарував нас з надлишком. Напевно це більш важливо для життя, ніж гарненьке обличчя.

   - Для православного християнина проблема зовнішньої привабливості не настільки болюча, як для людини нецерковної. Але навряд чи знайдеться чоловік, а тим більше жінка, абсолютно байдужі до своєї - та й чужої - зовнішності. Або саме байдужість до зовнішньої краси є нормою для віруючої людини?

   - Оскільки зустрічають по одягу, то й православна людина не виключення з числа людей, для яких проблема зовнішності болюча. Тому не треба думати, що віра бетонною стіною відгороджує людину від всієї мирської проблематики. Віруюча людина може, як і будь-яка  інша, соромитися вух, які стирчать, або веснянок, неслухняного чубчика або картавості... Людей, байдужих до своєї і чужої зовнішності, немає або майже немає. Людині властиво прагнути до краси. Краса входить у вічну трійку разом з Добром та Істиною. Тому люди реагують на красу як на захоплюючу таємницю і повз краси байдуже пройти не можуть.

   - Так як же потрібно християнину ставитися до власної зовнішності? Як поводитися красивій людині, щоб не спокуситися і правильно користуватися Божим даром? І друге - як не сумувати і не зневірятися людині, яка не отримала від Бога в подарунок гарної зовнішності?

   - Красеням і красуням хочеться сказати: ви - поблизу вогню. Ступінь вашого впливу на світ може бути майже чаклунський. Найголовнішою противагою вашої зовнішності повинен бути страх Божий. Соблазнившему одного из малых сих Господь угрожает таким наказанием, по сравнению с которым потопление в море с камнем на шее является милостью (Мф. 18, 6) І внутрішній ресурс для правильного розпорядження своєю зовнішністю у красивих людей є, інакше Господь не дав би їм привабливу зовнішність. Щастя жінки - не багато чоловіків, а один. Те ж стосується і чоловіка.

   До вас, красені і красуні, так само прийдуть хвороби, ваше чоло вразять зморшки, ослабнуть руки і зблякне сяйво очей. Не пропустить вас і про вас не забуде кістлява жниця з косою в руках. Так що пишатися вам особливо нічим. Більше того - прихід старості або просто в'янення краси вами буде переживатися особливо болісно, навіть панічно. По суті, доведеться відстраждати за всі роки бездумного пурхання по життю в променях чужих захоплень вами. Закінчимо про це, пославшись на Соломона: Краса, то омана, а врода - марнота, але жінка, яка боїться Бога, гідна похвали ( Прип. 31 , 30).

   Ви ж, милі і добрі, неодмінно по-своєму красиві - хай не карколомно - витріть сльози і посміхніться. Тільки в тому випадку, якщо ви не мислите свого життя поза екраном і подіуму, можна засмучуватися про відсутність таких вій, як у Грети Гарбо. Якщо ж ви хочете прожити життя тихо і щасливо, то у вас це вийде краще, ніж у тих, на кого на вулиці обертаються. Це тривіально, але факт: людина з глибокою душею і добрим серцем, така людина, в якій є загадка, не потребує пропорцій 90-60-90. Варто тільки вийти з тинейджерського віку, оскільки проблема зовнішності особливо гостра в  юності. Потім Премудрий Господь через обставини життя все розставить на свої місця, і свою роль почнуть відігравати набагато важливі і потрібніші якості, ніж пишність волосся і гладкість шкіри. Я навіть боюся, що красива людина може все життя не вийти з положення арабського скакуна або античної вази. Тобто навколо неї все життя можуть ходити, цокаючи язиком, прицінюючись і облизуючись, так ніколи і не поставившись до неї як до живої душі, а не просто красивого тіла. Так що при всій глибокій ненависті до серіального жанру погоджуся зі слоганом: «не дивися ти по сторонах, залишайся такою як є, залишайся сама собою».

   - Краса - категорія об'єктивна чи суб'єктивна?

   - Суб'єктивна. Скоріше, кожна епоха має свої уявлення про красу. У часи Марлен Дітріх і Любові Орлової цінувалися жінки щільні, збиті, які пашать здоров'ям. Тоді важко було повірити, що років через п'ятдесят в моду увійде худорлявість - такі собі кістляві соплячки з безбарвними очима, широко крокуючи від стегна, дивлячись вперед немигаючим поглядом.

   Ми б не зрозуміли краси єгиптянки Нефертіті з її поголеною головою і відтягнутими мочками вух. До сьогоднішнього дня багато народів, наприклад, Африки мають свої критерії краси, що випадають з наших понять про естетику. Так що тут є поле для маневру, і немає одного разу назавжди даних критеріїв.

   - Є якість, звана чарівністю. Кожен з нас зустрічав людей, які мають якусь «родзинку», привертають оточуючих, в тому числі й осіб протилежної статі. Не могли б Ви роз'яснити поняття «чарівність»?

   - Сенс слова «чарівність» близький до слова «чари», або навіть «чаклунство». Тобто, чарівність - це щось ірраціональне, що не піддається логічному впливу однієї людини на іншу. Хоча вона діє через погляд, голос, дотики, тобто за допомогою тіла, все ж схоже на те, що чарівність - це дія душі на душу, явище таємниче. Всі ми зустрічали таких людей, деякі, може бути, в таких людей навіть закохувалися, крім доводів логіки, естетики і здорового глузду. Тобто це ще одна втіха для тих, хто, дивлячись у дзеркало, частіше сумує, ніж радіє.

   - Як Ви вважаєте, чи  допустимі пластичні операції?

   - Якщо людина потворна від народження або знівечена в результаті нещасного випадку, то полегшити їй життя в суспільстві за допомогою сучасної медицини, іншими словами, виправити і поліпшити її зовнішність - справа блага і похвальна.

   Пластична хірургія стає мерзотою, коли обслуговує інтереси багатих і самозакоханих сластолюбців, які не бажають старіти. Ці люди, бажаючи вічно жити і вічно насолоджуватися, не маючи при цьому віри в майбутнє життя, прагнуть створити для себе на землі рукотворний рай.