Почаївська Лавра - найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської Лаври, в Україні. За легендою, монастир заснували ченці Києво-Печерського монастиря. Вона вражає своєю красою вже не одне покоління прочан. Помолитися в її храмах приїжджають паломники з усіх куточків світу.

У Святих воріт зустріла нас писана на стіні ікона Пресвятої Богородиці у вогняному стовпі, як і благоволила Вона вперше з'явитися на горі Почаївській і залишити на скелі слід своєї правої стопи на віки. Архітектурний ансамбль лаври вражає своїм розкішним оздобленням. Білосніжні споруди монастиря ніби тягнуться догори, до неба, і ніби панують над навколишнім ландшафтом, додають йому величі та захопливості.

Увійшовши до Успенського храму в очах кожного з нас було помітно світло Божої Благодаті. Праворуч, за невеликою латунною огорожею біля першої колони знаходиться відбиток стопи Божої Матері. Оповита близькістю незбагненної таємниці, ця святиня немов увібрала в себе гарячі молитви нескінченного потоку богомольців на протязі вже багатьох століть. Над стопою, подібно стародавньому вівтарю, ковчег з шовковим платом. На платі - зображення стопи Богородиці, а за ним на стіні відлите з бронзи, прикрашене золотом і сріблом барельєфне зображення явища Богоматері. Під ковчегом на камені знаходиться слід самої стопи, що виділяє краплини святої цілющої води. Прочани п'ють і забирають із собою благодатну воду, яка не один раз зцілювала від душевних і тілесних недуг. Тож і ми, зайнявши чергу, з нетерпінням чекали благоговійного прикладання до святині.

Опісля, отець Іоан благословив наших молодих паломників помолитися біля спущеної Чудотворної Ікони Божої Матері та приклонитися її образу. Розміщена Вона над Царськими вратами, в зіркоподібному, сяючому різнокольоровим дорогоцінним камінням, кіоті. Перед цією святинею читався Акафіст, який читається тричі на день: по Утрені, по Літургії і по Вечірні. Завжди на цих Акафістах багато люду. І хоча в день нашої паломницької поїздки було прохолодно та йшов дощ, людей все ж таки було чимало.

Наш слух зачаровувало звучання молитов у виконанні чоловічого хору Почаївської лаври. Цей спів допомагав щиросердно звертатися до Господа у молитві під час літургії.

Далі, отець Іоан направив нашу групу до не менших за значенням святинь – нетлінних мощей Преподобних Іова та Амфілохія Почаївських, де всі ми побували у печері Іова. Перед тим, як залізти до неї, на лиці кожного були ознаки страху, адже отець Іоан розповів нам багато історій про те, як грішні люди потрапивши до печери не могли вилізти назад. Дякувати Богу, наші паломники один за одним, помолившись образу Іова Почаївського,  благополучно повертались з печери.

Наступним місцем захоплюючих вражень став так званий "Теплий Собор Святої Тройці", або коротко — "Тепла Церква". Ця  Церква посвячена на честь Похвали Пресвятої Богородиці, чому й звалася Похвальною. Над входом в храм викладене мозаїкою зображення Богородиці. А внутрішнє приміщення, немов, заворожує своїм виглядом. Дізнавшись від отця Іоана, що в цьому храмі звершується таїнство соборування та вичитування, ми зрозуміли, що потрапили на «вичитку». Ось тут, всі наші позитивні враження змінило відчуття жалю і страху. Старенький згорблений священик, молитву якого ледь було чути, вимолював у Господа гріхи людей, що тяжко мучились від діянь «нечистої сили». Муки цих людей можна було розгледіти «неозброєним оком». Такі враження укріплюють віру в Бога та спонукають до покаяння, а також свідчать про велику силу молитви.

Вийшовши з Троїцького Собору в нашій групі панувала хвилина мовчання. Із вуст декого можна було почути лише фразу «Господи! Позбав і помилуй їх! ».

Легкою ходою, під краплинами теплого травневого дощу, забувши після побаченого розкрити парасольки, ми пішли купувати Просфору та Святу воду.

Та,  все ж таки, позитивні враження на цьому не закінчились, адже попереду нас чекав смачний обід та купання в цілющому джерелі Святої Праведної Анни і відвідання Кременецького жіночого монастиря, куди ми і відправились.

По приїзді до дому, всі з нетерпінням чекали зустрічі з рідними та друзями, щоб чим швидше розповісти про чудесні святині Тернопільської землі, тим самим укріпити в них православну віру. Відвідайте і ви ці святі місця, та переконайтесь в могутності Божої Благодаті. А ми вже плануємо іншу паломницьку подорож! На цей раз, на нас чекають храми Закарпаття з гірськими краєвидами та, сповнені чудес, цікаві історії про їх заснування.